Братва, слышьте меня, я тут вам старое дело расскажу про мою последнюю закладку с псилоцибиновыми грибами и катание на электросамокате! Мои нервы уже на пределе, надо было снять стресс. Знаете, как это бывает, когда наступаешь на какую-то грабли и от такого гашика в голове просто мука. Эх, вспоминая те дни, просто ракета улетает!
Стигматизировать нас, наркомов, каждый успел, да и так все понятно - у нас в крови адреналин и адрончики. И такое дело, я вот тоже всяким гадостям отдаюсь, но только этот раз я решил запасть в тему с грибами. Слышал о них такое, что ужас! Говорят, ум втыкаешь и восприятие космическое становится. Ну и решил я рискнуть, иду я по этой дороге, шаману в лапки.
Начались мои поиски, а все знакомые искать на грибы не соглашались, типа опасно и присунут фейковые грибы. Да, я знаю, что на такие авантюры идут не все, но я же не самый обычный нарком, мало ли что там меня довезет! И вот я связался с дилером, который якобы на знайках с грибами сидит. Договорились встретиться в парке, где он будет ловить запахи.
Наконец-то я его нашел: длинные волосы, шикарная борода, вся в народных принтах этот тип. Менталитет радикальный, конечно, я же не стою в обидке.
Я: "Эй, мужик, ты же дилер по грибам? Надо мне закладку с псилоцибиновыми грибами срочно, у кого-то в голове вырубиться!"
Дилер: "Да норм, братан, только втыкать потом долго будешь, а можешь и обдолбаться. Цена-то не маленькая, пойми. Валяй на пятерку!"
Лады, я не я, когда не на грибах. Отдал я деньжат, он мне в пакетик сунул грибы и пожелал приятного путешествия. И пошел я с пацанами на берег реки, там прекрасный вид, природа, а главное - без страждущих глаз фсбэшных. Грибы уже начали свое дело делать, медленно все плавало перед глазами, словно в космосе помешалось. Взял электросамокат и поехал на нем, как на ракете. Ощущение нереальное, словно всю дорогу по воздушным волнам скользишь.
Встречал на своем пути много народу, все тоже были на голову вверх тормашками. Ах, да, а мне еще ракеты покурить хотелось. Вспомнил я, что у меня еще в кармане запас есть. И вот, покурил я эту сигаретку, смесь марихуаны с табаком дает свои фрукты - голова все кружится, а я в небо смотрю и смеюсь.
Проехал я недалеко от школы, где мой младший брат учится. А мой младший брат, с ним дело дурное, знаете. Тоже отрывается, втыкается, курит гашик и муку с ним закладывает. Увидел он меня на самокате, глаза округлились от изумления, а потом смачно расхохотался.
Младший брат: "Вжсяк, братишка, ты у нас на электросамокате летишь! И это я, у кого мозг обдолбанный? Ахаха!"
Смех разнесся по всему парку, я тоже рассмеялся в ответ. А в душе все равно было тепло и хорошо, вот такая вот свобода от всяких забот. Даже не заметил, как подъехала к мне компания своих гопниковских друзей. Они тоже были весьма довольны, что по весне можно вкурить гашик, прокатиться на сигарете и не париться о закладках преступных.
С тех пор, как я впервые запасть в тему с грибами решил, многое в жизни изменилось. Больше не тянет на голову сбрести, а грибы дают возможность оторваться необычно. Душа моя стала легче, а тело летает, словно птичка в небе.
Поэтому, братва, если решите рискнуть и ощутить на себе, что такое втыкаться на псилоцибиновых грибах, не забудьте про электросамокат. Ракета без него вряд ли будет такой же крутой! Прокачайте свой мозг, прежде чем воткнуть что-то в себя.
Якийсь день року, я тихонько шарюся по одній з темних вуличок нашого міста, ловлючи світлові виблиски по межі будинків. Точно знаю, що пошук найкращих закладок ще не закінчився. Я завжди в пошуках нових сенсацій, нових шляхів пізнання самого себе. Псилоцибинові гриби - це мій новий відкриття, нова можливість відправитися у подорож світами за вихідними.
Я вирішив спробувати цей "тrip" одного вечора, коли клуби нашого міста були наповнені енергією і безудержними імпульсами молодого покоління. Знайшов надійного постачальника і отримав свою закладку. Я бачив, як вони їх вирощували, збирали та продавали. Ці гриби - це справжній шедевр наркотичної галузі, готовий вибурхати в танцполі, надавати крилатості нашим ніжкам і допомагати відкривати незвичайні простори у свідомості.
Не можу втриматися, щоб не подзарядитися надихом, я ботаю, відчуваючи, як спадає мисливська симболіка од реалій дня, вставляю струну у свою вену. Вся реальність зникає, і я опиняюся в іншому світі - світі зелених та фіолетових візерунків, світі, який створений лише для нас, наркоманів, які знають, як відчувати кожну ноту танцювальної музики і проходити крізь межі звичайного.
Приходжу у клуб, де діє таємне правило "все можна". Всі неправильно одягнені, всі високі, всі плющит від наркотиків. Я поступово починаю розповідати про свій досвід з псилоцибіном, про те, як він повернув мене в інший рівень свідомості, про те, як він змінив моє сприйняття музики та руху.
Теофедрин, героїн, плющит зі мною, співпереживай моєму переживанню, знай, що я ціную кожен момент життя.
Танцюю, ніби ніколи не танцював. Тіло рухається в полі розмаїття кольорів і форм. Закладка працює на повну, я бачу, як розтварайуться звукові хвилі навколо мене. Його важко описати словами, це потрібно відчути.
На головній сцені спалахує світло, а музика набирає обертів. Мої друзі піднімаються на сцену. Це момент, коли весь світ знімається. Ми разом творимо найбожественніший танець, злиття душі і руху. Нам нічого не страшно, ми ще ніколи не були такими щасливими.
Поза нами все зупиняється, а ми, в нашому внутрішньому світі, продовжуємо подорож, намагаючись досягти нових висот. Ми бачимо форми, кольори, звуки, які раніше ніколи не сприймали. Це відчуття бути одним з усім навколо таке неперевершене, що хочеться затримати час.
Коли подорож закінчується, я залишаюся з хвилюванням та прагненням поділитися своїм досвідом з усіма навколо. Я бачу, як кожен реагує на мої слова, на мої оповіді про гриби, танці та найдивовижніші моменти життя.
| Разом ми створюємо світ безмежного щастя та свободи, світ, де кожен може бути самим собою і відчувати себе одним з усіма. |
Так, мої браття і сестри, плином часу я переконався, що псилоцибінові гриби - це не просто наркотик, це джерело натхнення, джерело енергії, джерело втілення нашої найсміливішої фантазії. Це історія про те, як я змінив своє життя, як знайшов відповіді на питання, які мені раніше були недосяжні.
Бошечка наступного ранку, коли я прокидаюся від плющу, нагадує мені про те, що кожен день може бути новим початком і новою можливістю зануритися в світ музики та вибухів танцполу. Отже, розповідайте свої історії, відкривайте нові простори свідомості та бережіть кожну мить свого псилоцибінового шаленства!